мвс - Програма "Сталий розвиток України". Екологія та соціальний захист.

Архив метки | "мвс"

Операція «Банкрут»

Метки: , , ,

Операція «Банкрут»

13 Август 2013, datskiy

На минулих вихідних організація «Дорожній контроль» провела всеукраїнську акцію під кодовою назвою «Банкрут».  Мета акція проста як світ — знизити «карманний» дохід інспекторів ДАІ.

В минулі неділю та понеділок, на кожному стаціонарному посту ДАІ цілодобово чергували активісти організації, журналісти та просто не байдужі люди. За рахунок того, що про операцію було сказано заздалегідь, ДАІшники були готові, а тому конфліктів майже не було.

Мені випала нагода прийняти участь в акції і я не зміг відмовитися. В понеділок, 12.08.13 ми вирушили. Першою контрольною точкою був стаціонарний пост в м. Слов’янськ, в народі просто — БЗС. Поки ми під’їжджали, робота кипіла, а варто нам було зупинитися, все якось дивним чином завмерло. Мабуть збіг. Хвилин з 10 ми просто спостерігали, потім хлопці з ДК Слов’янськ дали інтерв’ю, для звітності, так би мовити. В свою чергу інспектори ДАІ, вирішили поцікавитися хто ми, що і, власне, навіщо. Спосіб вони вибрали не звичний — міліцейський. Підійшов прапорщик з клаптиком паперу та ручкою в руках і став переписувати номери транспортних засобів. Сказав, що йому керівник наказав.

Посидівши ще трохи на посту, було ясно — сенсації не буде. Було прийняте рішення поїхати на інший стаціонарний пост неподалік від  м. Артемівськ.

Робота стояла. Всі патрульні автомобілі знаходилися на стоянці посту, інспекторів на вулиці не було. Лишатися сенсу не було, тож хлопець з ДК Артемівськ запропонував проїхатися в Майорськ.

На зворотньому шляху, ми все ж таки провели десь годину на цьому посту, біля Артемівська, який не мав розпізнавальних знаків. Інспектори лише дивилися у віконце, на двір не виходили.

пост даі

В Майорську нас чекало дещо незвичне. Поки ми їхали в один бік, двері в посту були відчинені, коли за 5 хвилин повернулися — зачинено. Споруда, що зовні схожа на типовий стаціонарний пост ДАІ, «тримала» на собі вивіску з написом «Громадський пост».

пост

Оскільки нам катастрофічно не щастило, довелося повертатися в місце старту — Слов’янськ. І ось тут нам пощастило. Блукаючи вулицями Артемівська побачили як два патрульних авто затиснули БМВ з іноземними номерами. Побачивши нас, інспектори дещо злякалися, один навіть в автомобіль за капелюхом пішов.

Чому був зупинений та заблокований автобоміль БМВ достовірно ми так і не з’ясували, водій відмовився щось коментувати, а от інспектор, який бігав в службовий автомобіль за капелюхом, погодився прокоментувати ситуацію.

Чи є в словах інспектора хоч доля правди — невідомо, але схоже на повну нісенітницю. Є відчуття, що водія БМВ зупинили саме за те, що автомобіль іноземний, скоріше за все хотіли забрати на штраф-майданчик або взяти хабара. Побачивши декілька камер та купу людей, інспектори злякалися та відпустили автомобіль.

артемівськ

Між цими патрульними автомобілями стояв БМВ. Хлопець у блакитній футболці (ліворуч) схоже підставний, ходив переді мною з телефоном, перешкоджав діяльності.

На цьому акція «Банкрут» для мене закінчилася. Про позитивний результат акції може свідчити те, що по словам водіїв, сьогодні всі дороги «усіяні» працівниками ДПС. Сьогодні, мабуть, ДАІшники злі як ніколи, адже два дні конвеєр стояв, система дала збій, але ж план ніхто не відміняв, тепер треба відпрацьовувати.

Отзывов (0)

Дві смужки

Метки: , , , , , , , , ,

Дві смужки

04 Июнь 2013, datskiy

Дві смужки — два слова, а скільки значень. В них тобі і радість і страх. Вони стали навіть предметом жартів, але мова піде не про тест на вагітність.
Для тих, кого збуджує рух та швидкість, хто не уявляє свого життя без авто, дві смужки — це розмітка 1.3, більш відома як подвійна суцільна. Водіям відомо, що перетинання суцільної, тим-паче подвійної, так чи інакше до добра не приводить. Та чи відомо це тим, хто здійснює нагляд за безпекою дорожнього руху? Практика показує, що про розмітку правоохоронці згадують лише тоді, коли треба когось наказати, а перебуваючи за кермом, правила дорожнього руху якось випадають з пам’яті. Дивно.
Розповідати про порушення з боку тих, хто повинен бути прикладом для громадян — можна вічно, без перебільшення. Але якщо просто так розмовляти, без якихось дій, можна стати політиком або ж тим самим правоохоронцем. Є конкретний факт і про нього далі.
Місто Костянтинівка (Донбас), квітень місяць. Їде собі водій, спокійно, в лівій смузі, на дорозі, що має по дві смуги в кожному напрямку. Раптом, ззаду він чує звуковий сигнал, що лунає з патрульного автомобіля ДАІ і стає свідком вседозволеності правоохоронців. Автомобіль ДАІ виконує обгін через раніше згадану розмітку 1.3 і не обмежившись лише цим, створює водію аварійну ситуацію шляхом різкого гальмування.

Задля того, щоб уникнути зайвих розмов, варто зазначити, що відповідно до правил дорожнього руху, перетинати розмітку 1.3, подавати звуковий сигнал в місті, різко гальмувати — заборонено, крім випадків, коли без цього неможливо уникнути ДТП! При цьому, дійсно, працівники оперативних транспортних засобів, в даному випадку автомобіль ДАІ, можуть відступати від деяких вимог ПДР, але є ряд вимог, які вони повинні виконати, перш ніж від чогось там відступати. В даному випадку, вимоги не були виконані, більш того, правоохоронці знехтували безпекою дорожнього руху, за що, власне, мають понести відповідальність.
Відповідальність — що ми про неї знаємо? А чи знають про неї державні службовці, зокрема правоохоронці? Інколи, складається таке враження, що тих, хто працює в держ структурах, відповідальність оминає стороною. Це не є нормальним, коли живеш в демократичній державі.
Постраждалий, водій Володимир, вирішив як політик не базікати та відправив скаргу в Київ. Звичайно, в Києві скаргу розглядати не стали, перенаправили в обласне ДАІ. Це звичайна практика. В області скаргу розглянули, об’єктивно чи ні, кожен має вирішити сам.

УДАІ вирішило, що для притягнення до адміністративної відповідальності, правових підстав немає, але клопочуть щодо притягнення до «дисциплінарки».
Володимир не розуміє чому немає підстав для притягнення до «адміністративки», адже є відеозапис, на якому все видно, в т.ч. номерний знак автомобіля, встановлено осіб, що керували транспортним засобом, є дата і час події.
На жаль, реальність така, що дійсно, в міліції працюють люди, які явно мають проблеми із зором. В приклад, щоб далеко не ходити, можна згадати події 18 травня у Києві, коли на очах у правоохоронців били журналістів.

Отзывов (0)

Метки: , , , , , , , , ,

Наша міліція нас береже?

15 Май 2013, datskiy

13 травня цього року автор відеоролику (далі по тексту) прийшов на прийом до начальника ВДАІ м. Макіївки (Донеччина) майора міліції Шевчука О. М. де і був пограбований.
Днями раніше, співробітниками ДАІ, у інваліда 2 групи був незаконно відібраний мопед. 13 травня, власник мопеду, інвалід, прийшов на прийом до начальника ВДАІ щоб вирішити питання щодо безпідставно складеного протоколу та вилученого мопеду. Але, як не дивно, був посланий, м’яко кажучи.  Напевне за грошима. Тому, годиною пізніше, власник прийшов вже з автором ролику, активістом.
Варто зазначити, що «мопедист» на прийом приходив ще й 11 травня, але візок і досі там. Громадянину Д., власнику мопеду, за надання «послуг» міліціяни нарахували десь 2 тис. грн.: зберігання мопеду на штраф-майданчику — 100 грн/доба (на майданчику мопед знаходився на травневих святах), евакуатор — 950 грн. «Мопедист» платити відмовився, оскільки відповідно до ст. 265-2 КУпАП «за повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.»
Далі — більше, цікавіше.
Перебуваючи під дверима начальника, активіст разом з громадянином Д. посилаючись на інвалідність останнього, звернулися до інших очікуючих з проханням пропустити їх поза чергою. Перебуваючи вже в кабінеті «шефа», було ясно, розмови не вийде. Буквально після хвилини спілкування, майор міліції попросив «активістів» покинути приміщення, майже делікатно. Справа в тому, що активіст увійшов з увімкненою камерою, а начальники, як відомо, це не люблять. Не довго думаючи, Шевчук О. М. вирішив викрасти камеру, хто знає, може давно собі таку хоче, а зарплати держслужбовця не вистачає. Бідний…
«Ты смотри, бессовестный какой» — сказав «шеф» і вимкнув щойно «придбану» камеру (відео-реєстратор). Для тих хто думає, що проводити відеоз’йомку в кабінеті начальника та і взагалі в такого роду приміщеннях це верх нахабства, слід сказати, що діяльність міліції є гласною, а кожен громадянин має право вільно збирати інформацію, в т.ч. з допомогою технічних пристроїв. Також, зовсім не можна оминути факт того, що дії майора мають кваліфікуватися не інакше як грабіж (ст. 186 Кримінального Кодексу України) і це щонайменше.
Після того, як Шевчук О. М. скоїв грабіж, разом з черговим вони випхали з кабінету відвідувачів. Звичайно активіст намагався повернути своє майно, але, вже в коридорі, на бік «міліціонерів» став якийсь чолов’яга, якого автор відео визначив, як переодягнений даішник. Останній намагався спровокувати бійку: кричав, ображав опонента. В цей час, черговий, працівник міліції до речі, мило посміхався.
Достовірно не відомо що відбулося, будемо сподіватися, що прокинулася совість, але начальник вирішив повернути «захапане». Поки активіст та власник мопеду перебували на вулиці, хтось з працівників ВДАІ підкинув відео-реєстратор на столик біля чергової частини.
За той короткий час коли камера (реєстратор) знаходилася у майора, він таки встиг погратися з ним. Дивним чином все що було на флеш-картці — зникло. Який збіг обставин і бува є ж так.

ВДАІ Макіївка

Не дивлячись на зусилля начальника ВДАІ майора міліції, файли на флеш-карті відновити вдалося!

Майор міліції краде камеру

Дану новину, преса підхопила на «ура», тому у майора вуха мабуть червоні, аж горять! Що ж, горять значить вони є ;)

Павло ДАЦКЕВИЧ

Отзывов (0)

Історія однієї кримінальної справи: «вчитель педофіл?»

Метки: , , ,

Історія однієї кримінальної справи: «вчитель педофіл?»

21 Апрель 2013, datskiy

«Она зашла в зал, дверь в зал была приоткрыта, а на двери висела Катя»

2009 рік, м. Краматорськ (Донеччина).
15 грудня в період часу з 13:00 до 13:45 Ольга Свечихіна повернулася додому з роботи. Не знайшовши у себе ключі від квартири, знаючи, що дочка має бути вдома, почала спочатку стукати в двері, а потім телефонувати дочці на сотовий телефон. До очікуваного результату дані дії не призвели і Ользі Дмитрівні довелося дзвонити своїй матері, бабусі дівчинки яка мала знаходитися по ту сторону дверей та просити принести ключі.
Ключі від квартири були у дівчинки, матері, бабусі та вітчима.
Опинившись біля закритої двері своєї дочки та онуки, бабуся в той же час відчинила їх. Дочка, Ольга Свечихіна, пішла в перед і бабуся почула крик. «Она зашла в зал, дверь в зал была приоткрыта, а на двери висела Катя.» Дівчинка висіла на краватці, спиною до двері. Мати, Ольга Дмитрівна, хутко зняла Катю з двері та почала її розтирати, викликала швидку медичну допомогу. Приїхавши, лікарі швидкої підключали до дівчинки якийсь апарат, але сказали, що вже пізно. Також, лікарі швидкої знайшли записку, що лежала на столі.
Записати

«Я більше так жити не можу. Пробач мені мамо» — такий текст приводять ЗМІ, а в тексті вироку приведено дещо інше: «Мама!!! Iзвени меня за все я больше так немогу !!! Катя»

Як і будь-яка мати, Ольга Свечихіна вважає, що її донька не могла повіситися власноруч. Скориставшись мережею інтернет, начитавшись хтозна чого, прийшла до висновку, що винен дехто Михайло Мартиросов.
Михайло Мартиросов — уродженець м. Баку, Азербайджан, вірменин, громадянин України, освіта вища, холостий, працював викладачем іноземної мови в ЗОШ № 33, раніше не судимий. Зі слів колег та друзів Михайло добрий, ввічливий, любить дітей (суто як педагог), за час його роботи скарг від учнів не надходило.

2006 рік, м. Краматорськ.
Після успішного закінчення інституту Михайло влаштувався в ЗОШ № 33 вчителем іноземної мови. Будучи його колегою, Ольга Свечихіна (викладач фізкультури) знайомить Мартиросова зі своєю донькою, Катериною та просить займатися з нею додатково  іноземною мовою. У відповідності до усної домовленості, в стінах ЗОШ № 33 Михайло проводив додаткові заняття з іноземної мови з дівчинкою.

2009 рік, м. Краматорськ.
З вересня дівчинка вже навчалася в Першій українській гімназії м. Краматорська, додаткові заняття з дівчинкою проводилися, але вже  в приватному домоволодінні родичів Михайла. Заняття проходили 2 рази на тиждень, в понеділок та п’ятницю. Перше заняття на новому місті відбулося в період з 20 вересня по 10 жовтня.
За кожне заняття, матір Катерини платила Михайлу 15 грн.
За версією слідства, приблизно в середині листопада під час проведення додаткового заняття у Михайла виник умисел «…удовлетворить половую страсть в извращенной форме с малолетней, используя ее беспомощное состояние в силу малолетнего возраста.»
Постійного сексуального партнера Мартиросов не мав.
Так, з метою реалізації свого умислу, скориставшись тим, що тітка з дому пішла, а дядько знаходиться в своїй кімнаті і ніколи не заходить в кімнату де приходить заняття, шляхом умовляння склонив Катю до статевого контакту. Знаходячись в залі, двері в яку відсутні, поклав малолітню особу на диван, роздягнув та задовольнив свою статеву пристрасть в збоченій формі.

Диван на якому за версією слідства відбувалися статеві контакти.
Протиправні дії по відношенню до малолітньої особи 1998 року народження повторювалися ще декілька разів, щоразу, як тітка йшла з дому.
14 грудня, за день до смерті дівчинки, в період з 13:00 до 14:00 за версією слідства вище вказані дії також знаходять собі місце. Зокрема, про це свідчить висновок медичної експертизи та зізнавальні показання самого Михайла Маритиросова.
За версією родичів Михайла, в будинку яких відбувалися заняття, все було інакше. Під час занять тітка готовила їжу на кухні, а дядько знаходився в кімнаті по сусідству з Михайлом і ніяких зайвих звуків не чув. В те, що Мартиросов міг таке робити в їх присутності не вірять, вважають таку думку суду абсурдною з наступних причин:
1. В кімнаті де проходили уроки, стояв стаціонарний телефон, який в будь-яку хвилину міг задзвонити і до нього підійшла б тітка.
2. В кімнаті де проходили уроки, були відсутні двері, а дядько завжди знаходився в сусідній кімнаті і зайві звуки обов’язково почув би.
3. Михайло та Катерина ніколи не лишалися самі, в домі завжди хтось був.
4. Катя була не єдиною ученицею Михайла, жодна з інших учениць не поскаржилася на нього й до сьогодні.
Слова родичів Михайла підтверджує їх сусідка, але свідчення тітки і дядька Мартиросова, суд до уваги не бере, мотивуючи тим, що покази дані для забезпечення обвинуваченому алібі.
Під час допиту в судовому засіданні, Ольга Свечихіна розказує:
14 грудня зустрівши Михайла на роботі, домовилася з ним про заняття на 13:00. Оскільки Катя не розуміла по годиннику, довелося дзвонити їй о 12:30 та казати щоб та вже їхала на заняття.
Каті Свечихіній було 11 років, але вона не розуміла по годиннику, при цьому вона була відмінницею. Поговоривши з психологом, було з’ясовано, що таким речам дітей вчать в дошкільному віці в дитсадках, або ж самі батьки. Це може свідчити про те, що дівчинці явно не вистачало уваги з боку батьків.
Після заняття англійською, приблизно о 17:00 — 18:00, вони пішли до колеги матері, вчительки української мови, також на додаткове заняття.
Під час допиту, вчителька з української повідомила, що в той день Катя була розсіяною, плутала букви.
Після, зайшли в магазин «АТБ» та пішли додому. Дівчинка була в гарному настрої та мала плани на найближче майбутнє.
Зранку 15 грудня, Ольга Дмитрівна прокинулася, розбудила доньку, вигуляла собаку та випадково залишивши ключі вдома, пішла на роботу. Під час наради о 10:00, Мартиросов повідомив їй, що вчора дівчинка була не зовсім готова до заняття. Після 5 — 10 хвилин наради, Михайло зник. Ольга Свечихіна, зателефонувала дочці та зауважила на скарзі репетитора англійської мови.
Це була остання розмова матері і дочки.
=========================
Про смерть Каті Свечихіної Михайло дізнався 16 грудня 2009 року прийшовши на роботу. О 18:00 того ж дня до нього приїхали співробітники міліції та запросили в МВ для дачі пояснень. Після незадовільних для правоохоронців відповідей Михайла, його почали катувати (пакет на голову, електрошокер, банальне побиття руками і ногами), не витримавши кату, Мартиросов погодився все підписати. Допит проводився о 21:35 слідчим МВ із застосуванням відеозапису.
Слідчий повідомляє, що запис робиться на камеру Sony, імпортну відеокасету, але якість відео нагадує зйомку на мобільний телефон.
На допиті Михайло Мартиросов зізнається у злочині та показує як все відбувалося. Під час допиту, був присутній адвокат підозрюваного, державний, тож заяви Михайла про те, що його б’ють, адвоката не цікавили. Дивним чином оперативний відеозапис потрапив в інтернет. Зник запис так само неочікувано як і з’явився, але добрі люди встигли скачати, тож маємо можливість ознайомитися.
Після зізнання, 19 грудня Михайла відпустили під підписку про невиїзд. Пізніше, його знову затримали.
Окрім зґвалтування дівчинки та доведення дівчинки до самогубства, на нього «повісили» ще й вбивство хлопчика у 2007 році. Вбивство хлопчика невдовзі «зняли» так само як і «повісили». Від своїх показань Михайло Мартиросов відмовився, мотивуючи це тим, що з нього їх вибили, але не дивлячись на це, все обвинувачення будується саме на зізнанні Михайла.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень, вдалося знайти лише один вирок по справі Мартиросова, винесений 22 листопада 2012 року суддею Карпенко О. Н. Вивчаючи вирок, склалося враження, що набирав його якийсь малограмотний практикант, але при цьому є там і цікаві речі.
«Первоначально он пояснил, что 14.12.2009 года со ОСОБА_10 ничего не делал, поскольку испугался, узнав, что во вторник девочка покончила жизнь самоубийством и решил, что это как-то связано с ним.»
Особа_10 — це Катя, вівторок — 15 грудня 2009.


Дивно, як він міг злякатися того, що ще не відбулося. Можливо це одна з помилок, а можливо одна з фальсифікацій. «Ще 19 грудня 2011 адвокати Мартиросова розповсюдили заяву про те, що кримінальну справу проти вчителя сфабриковано, а справжній педофіл відпущений на свободу.» — передає Газета.юа
Під час допиту в суді свідків і експертів, деякі факти дивним чином змінюються.
Мати дівчинки:
«Дочь висела на двери, на полотне. На двери между коридором и залом, на углу двери. Спиной к полотну двери, лицом к окну. Верхний конец галстука был просто наброшен, ни как ни зацеплен.»  Якщо кінець краватки був не закріплений, як вона тримала дівчину?
Бабуся Каті:
«ОСОБА_13 сказала ей, чтобы она принесла нож. ОСОБА_13 разрезала ножницами веревку, и положили ОСОБА_10 на пол
Особа_13 — Ольга Дмитрівна, мати, Особа_10 — Катя, загибла. Бабуся вже каже про мотузку, тоді як в справі мова йде про краватку, її можна зрозуміти, така трагедія, шок, але суд мав уточнити на чому саме висіла неповнолітня.
Вітчим Катерини підчас допиту каже, що «Ему ничего не известно о месте расположения тела ОСОБА_10. Милиция ему показала записку, нож, шарф.» Особа_10 — дівчинка. Тут дивним чином спливає якийсь шарф.
Президент гімназії під час допиту в залі суду розповіла, що коли Катя тільки прийшла до гімназії, була радісною, активною дівчиною, брала участь в самодіяльності, але пізніше з нею почало щось відбуватися. Катя Свечихіна часто казала «Не хочу идти домой«. Приблизно такі ж  свідчення дав і друг Каті, з яким вони разом ходили з гімназії.
Допитуваний завідуючий лабораторії НДІ, судовий експерт повідомив, «Педофил должен влюбить в себя ребенка, ребенок должен преодолеть стыд и страх. Когда девочка думает, что взрослый мужчина любит ее, а она любит его, то она отдалиться от сверстников и семьи, и он полагает, что она не будет подавлена. Если происходило насилие на протяжении длительного времени, то это будет тяготить ребенка. А в дальнейшем, быстрее всего, ее шантажировали. Такой тип педофилии проявляется у близких, и то не совсем так. Рисунок учителя в тетради говорит о том, что этот человек много знает, он все видит, слышит, может много рассказать, он вызывает тревогу и страх. Но тревогу и страх вызывает любой учитель. Один из видов педофилии это влюбить в себя подростка, в отношениях Михаила и Кати он не обнаружил этого на тот момент, когда делал заключение. Причиной суицида, он думает, все же был страх. Так как покончить жизнь самоубийством  из-за переутомления учебой девочка не могла, у нее хороший ресурс
Разом з мамою та дівчинкою, проживав вітчим, який на той день має залізне алібі, але відразу після допиту покинув Ольгу Свечихіну (можливо вона його) та поїхав геть.
В ході «розслідування», був затриманий ще один «педофіл» який дзвонив подрузі Каті та пропонував зустрітися. Під час обшуку у нього знайшли жіночу спідню білизну, порнографію. Та невдовзі його відпустили.
Психологи визнали Михайла Мартиросова цілком адекватною людиною і будь воля психолога, скоріше за все він би його виправдав.
«В материалах дела говориться, что место занятий представляла собой комната без дверей, с телефоном, который мог в любой момент зазвонить, в присутствии родственников испытуемого, которые в это время находились в квартире. С учетом вышеперечисленных уровень помех настолько высок, что человек даже с более низкой душевной организацией не смог бы совершить данное деяние. У человека, который склонен к педофилии, есть определенная форма поведения.» — експерт-психолог.
Експертизами встановлено, що дійсно дівчинка мала неодноразовий статевий контакт в тому числі й анальний, встановити коли саме почалися контакти не є можливим. Встановлено, що проникнення відбувалися тупим предметом, яким може бути половий член в стані збудження, а може бути олівець, палець або маркер.
22 березня 2013 року Донецький апеляційний суд звільнив Михайла з під варти під підписку про не виїзд, діло направили на повторне розслідування. Просидів Михайло Мартиросов 3 роки та 3 місяці. Йому «пощастило», не дивлячись на статтю по якій Махайло потрапив за грати, в камері його не били. Бували випадки, коли з камер люди виходили хворими на туберкульоз, в цьому плані Мартиросову також пощастило, здоровий.
Як повернеться слідство не знає ніхто. Скоріше за все, розслідувати будуть знову словом, а не ділом і вірогідність того, що від Михайла відчепляться — мала. Якщо його виправдають, як мінімум постраждає репутація тодішнього начальника ГУ МВС в Донецькій області, який стверджував, що Михайло зізнався під тиском результатів експертиз. Це нагадує ситуацію, що відбулася пізніше. Міністр Внутрішніх Справ України, не маючи належних доказів, на всю країну заявив, що вбивця з «Каравану»  Ярослав Мазурок. Як відомо, через деякий час Ярослава знайшли мертвим, неподалік свого дому.
Ще у 2010 році, друзі та знайомі Михайла Мартиросова створили сайт та групу «Вконтакте» для підтримки. Дізнавшись, що Михайла звільнили, учасники групи дуже зраділи.
Дивно, але горем вбита матір дівчинки, вже через пів року знайшла собі нового чоловіка, має від нього дитину та на даний час вже розлучилася з ним.
Хто «вбивця», Мартиросов не знає і сам, але до правди хоче докопатися. За три роки, в його голові промайнуло багато думок, але мабуть найголовніша версія загибелі, це стан Каті та байдужість матері… Відповідно до слів експерта, до самогубства дівчинку спонукав якийсь інформаційний тиск, шантаж. Якщо в той день дівчинка була вдома сама, то скоріше за все «тиснули» з допомогою телефону, або ж шантажування відбувалося певний період часу і в одну мить Катя все для себе вирішила. Вирок не надає інформацію про роздруківки телефонних дзвінків Каті, зокрема в день смерті. В матеріалах справи йдеться лише про дзвінок матері, зміст якого, по висновку експерта, не міг підштовхнути Катерину Свечихіну до самогубства. При цьому, важливо, що зміст розмови відомий лише зі слів матері.
Після вивчення справи виникає декілька питань:
Яку таємницю зберігала дівчинка? Чому вона не написала про причини свого вчинку? Чи дійсно дівчинку гвалтували?
Кількість питань не є вичерпною.
Скоріш за все, слідство до цього вже ніколи не докопається, адже минуло багато часу і проведення певних експертиз вже не дасть правильного результату.
До якого рішення прийде суд, а також коли він відбудеться, наразі невідомо.
Підготував:
позаштатний кореспондент Дацкевич П. І.

Отзывов (0)

Отримуйте всі новини сайту на свою поштову скриньку.
Це безкоштовно!
Просто вкажіть свою адресу.

Список спецкореспондентів
Нагадати пароль?

Відео тижня

Важливі матеріали

Киев Київ Одеса Погулянка ДАІ Долина Дтп Екологія та соціальний захист Львів Росія Савенко Н.І. Святошинський район Севастополь Тернопіль Соціальні новини Сталий розвиток Сталий розвиток технологій УБД мвд мвс музика міліція донбас днр ЦПР ЦТДЮГ кку корупція краматорськ позашкільна освіта ато батарейки вода гроші війна навчання україна суд утилізація сталий розвиток економіки сталий розвиток освіти сталий розвиток у світі сталий розвиток суспільства технологии фестиваль

Для показа облака WP-Cumulus необходим Flash Player 9 или выше.

Наші партнери

Автори порталу