Шляхи забезпечення працевлаштування молоді

Рубрика | Головні новини

26 07 2019, матеріал підготував кореспондент gena66

Молодь – категорія осіб, яка відрізняється певною специфікою, спеціальним статусом, тому є об’єктом численних досліджень, які підтверджують наявність ряду проблем молоді на ринку праці.
У сучасний період молодь займає проміжне становище між дитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах, серед яких виділяють відсутність роботи (а при її наявності – низька заробітна плата), завищені вимоги до молодих працівників, невідповідність оплати праці професійно-кваліфікаційному рівню, відсутність дієвих механізмів стимулювання ефективної зайнятості молоді, відтік найбільш активної молоді за кордон. В той же час роботодавці при прийнятті на роботу вимагають наявність стажу роботи, досвіду, практичних навичок, глибоких теоретичних знань.
Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною та територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв’язків молодої людини [1, с .156].
В Україні існують невирішені проблеми працевлаштуванням молоді, яка шукає своє перше робоче місце, нерідко втрачаючи вipy в можливості працевлаштуватися.
Соціальне становище молоді дає можливість передбачити майбутнє суспільства. Тому проблемам молоді держава приділяє значну увагу, в тому числі й засобам регулювання її правового статусу.
Також слід зазначити, що молодь є тією соціальною групою, яка має великий трудовий потенціал. Вона здатна забезпечити прогресивний розвиток економіки країни за умов практичної реалізації законодавчо закріплених прав і гарантій молодих спеціалістів. Молодь є специфічною соціально-економічною групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці.
Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжного безробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття – це неминучий атрибут ринкової економіки.
Через несвоєчасне влаштування на роботу безробітні молоді люди втрачають свої професійні навички та кваліфікацію, що ще більше ускладнює процес ефективного пошуку роботи. Як ми вже визначили, безробіття впливає на фізичне та психологічне здоров’я молодих людей.
Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави. Ігнорування вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.
Не можна не погодитися з О. М. Ярошенком, який вважає, що ситуація, яка протягом останніх років склалася із зайнятістю та працею молоді, без перебільшення є напруженою та має тенденцію до погіршення. Загострення соціально-економічних проблем, недосконалість правової і нормативної баз, відсутність дієвих механізмів державної підтримки моло¬ді в період її соціального становлення і розвитку значно ускладнили процеси відновлення інтелектуального потенціалу, трудових ресур¬сів держави, негативно позначилися на матеріальному становищі молодої сім’ї, здоров’ї, фізичному й духовному розвитку молодих громадян, призвели до зростання безробіття серед молоді, загострення криміногенної ситуації в суспільстві. Боротьба за виживання вітчизняних підприємств призводить до погіршення умов праці, в тому числі молоді. Тим часом можливості молодих людей обмежені через їх низьку конкурентоздатність порівняно з іншими категоріями населення [8, с. 205].
Конституція України проголосила право кожного на працю і встановила умови для його реалізації.
У ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Також право на працю має молодь.
Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді» [2], відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.
У багатьох розвинених країнах, насамперед європейських, молодою вважається людина віком до 25 років. У США період молодості визначається з 12 до 24 років, при цьому молодь розділяється на «юнацтво» (12–18 років) і «молодих дорослих» (18–24 роки).
В. А. Літинська вважає, що доцільно визначити поняття «молодь» як соціально-демографічну групу, яка вирізняється на основі вікових характеристик та має специфічні фізіологічні, психологічні, культурні, освітні та інші властивості [4, c. 25].
Стаття 197 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України, яка регулює надання молоді першого робочого місця, визначає, що працездатна молодь – громадяни України віком від 15 до 28 років. Після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби їм надається перше робоче місце на строк не менше двох років.
Молоді громадяни, які звернулися до державної служби
зайнятості в пошуках роботи, одержують безплатну інформацію та
професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії,
місця роботи, а також, у разі необхідності, проходять професійну підготовку і перепідготовку.
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм
професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної
майстерності.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої
влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці,
центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді доступ до
інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад),
у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам-випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.
У Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. [3] надається інше визначення терміну «молодь». Згідно Закону – це громадяни України віком від 14 до 35 років. Таким чином, питання визначення молодіжного віку є дискусійним.
На нашу думку, 14–35 років – це дуже широкий віковий діапазон. До того ж, особи після досягнення 28 років у більшості випадків працевлаштовується, досягають певної мети у трудовій сфері, набувають певного досвіду, практичних навичок. Тому можна говорити вже про певну зрілість. До молоді, безумовно, слід віднести категорію молодих фахівців.
Якщо робити аналіз наукової літератури, то можна зазначити, що на сьогодні у суспільних науках, зокрема у сфері трудового права та державного управління, термін «молоді спеціалісти» вживається рідше, ніж раніше.
Так, Мохеша М. Б. зазначає, що молоді спеціалісти – це випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі посвідчення про направлення на роботу. Такі особи вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення з ними трудового договору із замовником [5, с. 108].
Молодим спеціалістам-випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.
Така гарантія молоді на перше робоче місце полягає у праві звернутися до державної служби зайнятості, яка інформує про робочі місця, і здійснити вибір першого робочого місця. Щодо державної служби зайнятості, то вона надає органом місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, соціальним службам для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).
Законодавчо закріплене поняття «молодий спеціаліст» недосконале та звужене, оскільки стаття 197 КЗпП України визначає, що це – випускники тільки державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями та яким надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [3].
Натомість Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 згадується вже інший термін: «молоді фахівці» це – випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, та вважаються такими протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником [6]. Таке визначення є більш прийнятним та охоплює всі категорії випускників ВНЗ.
Переважна більшість молодих людей, котрі виходять на ринок праці, є недавніми випускниками навчальних закладів різного рівня акредитації. Щороку навчальні заклади випускають молодих спеціалістів, переважна більшість з яких залишаються з проблемою працевлаштування віч-на-віч. Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду.
Дійсно, молоді люди досить часто зазнають труднощів при реалізації права на працю. Роботодавцям потрібні досвідчені кадри, тому молодій людині без досвіду роботи працевлаштуватися нині непросто. Сьогодні зростає необхідність підвищити соціально-правовий захист права на працю молоді (особливо у віці до 18 років). Значні зміни характеру та умов праці, пов’язані з впливом соціально-економіч¬них умов, потребують введення нових та перегляду діючих норм про умови праці й надання додаткових гарантій щодо трудових прав молоді.
Відома дослідниця О. А. Штанська з цього приводу зауважує: «Хоча державою передбачено деякі додаткові гарантії зайнятості, такі як надання першого ро¬бочого місця, обмеження щодо звільнення, додаткові соціальні гарантії, обов’язкові профілактичні медичні огляди тощо, їх не можна назвати значними заходами соціаль¬ного захисту молоді» [7, с. 28].
На думку вченого О. М. Ярошенка, основною при¬чиною низької конкурентоздатності молоді на ринку праці є брак професійних знань, відсутність необхідної кваліфікації і трудових нави¬чок. Поряд із цим молодь досить вигідно відріз¬няється від інших категорій населення своєю здатністю до творчої діяльності, високою працездатністю і мобільністю, сприйнятливістю до інновацій, гарним здоров’ям, тривалим пе¬ріодом майбутньої працездатності [8, с. 206]. Тому досить важливо, щоб надалі законодавство про працю молоді розвивалось і враховувало ті вимоги, які ставлять різноманітні трудові процеси щодо несформованого організму молодого робітника.
Важливою складовою успіху молоді в пошуку роботи є ініціативність, активна позиція та наявність необхідних знань і навиків особи, котра бажає отримати роботу. На нашу думку, потрібно на законодавчому рівні зобов’язати роботодавців подавати не тільки фактичні, а й усі потенційно вільні вакансії до Центру зайнятості.
На думку Ю. М. Щотової, в сучасних умовах доцільним є зниження мінімального віку отримання допомоги для організації підприємницької діяльності з вісімнадцяти до шістнадцяти років, що надасть можливість неповнолітнім у виключних випадках самостійно забезпечувати себе роботою з допомогою служби зайнятості, необхідно створити новий механізм надання першого робочого місця – систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі та гарантоване працевлаштування.
Також до можливих шляхів розв’язання проблеми працевлаштування молоді, на нашу думку, можна віднести наступні:
- надання випускникам навчальних закладів першого робочого місця
у рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів;
- збори-семінари керівників підприємств, установ, організацій з
питань працевлаштування та проходження практики студентів влітку;
- бронювання на підприємствах, в установах та організаціях,
незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік, до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні, професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби та якій надається перше робоче місце, адресного бронювання на підприємствах робочих місць для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- створення роботодавцями додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних закладів і жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості, та надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб;
- виплачування дотацій роботодавцям, які беруть на роботу молодих
спеціалістів без досвіду роботи. На рівні підприємств необхідно надавати молодим спеціалістам можливість першого працевлаштування; систематично здійснювати прогнозування в сфері кадрів;
- залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань
працевлаштування, навчання новим професіям та підвищення кваліфікації молоді; надання підтримки підприємцям-початківцям;
- формування підприємницької ініціативи молоді.
Держава неспроможна вирішувати всі проблеми самотужки. Тому всім громадським об’єднанням варто працювати над цими питаннями та проблемами і шукати ефективні форми їх вирішення і лише створивши в Україні сприятливе підприємницьке середовище, нам удасться вирішити багато важливих проблем, у тому числі і для розвитку економічної активності молоді, та реалізації свого трудового потенціалу.
На підставі вищевикладеного, для вирішення проблем, які були раніше окреслені, пропоную наступне:
- роботодавцю повинні бути надані пільги для заохочення щодо
прийняття молоді на підприємство чи установу, щоб у самого роботодавця була певна зацікавленість у прийомі молоді на роботу (Наприклад, у Швеції з кінця 70-х років держава сплачує підприємцям, які беруть на роботу осіб віком від 18–19 років, субсидії, що покривають 50% заробітної плати). Отже, держава має економічно стимулювати підприємства, організовувати й утримувати робочі місця для молоді такими способами, як, наприклад, пільгове оподаткування);
- слід збільшити суми штрафів за порушення трудового
законодавству у цій сфері, оскільки на сьогодні для роботодавця простіше сплатити штраф, ніж створювати гідні умови праці для молоді;
- необхідно створити систему стажування.
Договір про стажування повинен укладатися між роботодавцем та навчальним закладом для студентів останнього курсу навчання, які б мали вже досвід роботи на даному підприємстві. Механізм фінансування стажування можна застосовувати аналогічно до надання роботодавцеві дотації, тобто дотувати стажування молодого спеціаліста шляхом покриття виплати йому мінімальної заробітної плати та певного відсотка організації за проведення навчання. Такі заходи були б ефективними і для роботодавця, і для самого студента, оскільки роботодавець отримує на роботу молодого спеціаліста та певні пільги, а у молодого спеціаліста є перше робоче місце, забезпечене гарантіями держави;
- вдосконалити та доповнити норми щодо праці молоді.
Вкрай необхідно як можна скоріше розробити ефективніші механізми, які б стимулювали працевлаштування молоді, необхідно вжити заходів щодо поліпшення діяльності державних органів у напрямках забезпечення зайнятості молоді, розробити та впровадити дійові механізми фінансової та іншої підтримки підприємств, установ, організацій. Відомо, що допомога молодим людям правильно почати свою трудову діяльність сприяє забезпеченню їх успішного руху на шляху до гідної праці. Значні зміни характеру та умов праці, пов’язані з впливом соціально-економічних умов потребують введення нових та перегляду діючих норм про умови праці й надання додаткових гарантій щодо трудових прав молоді.
Таким чином, в Україні розв’язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому держава повинна піклуватись розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни ситуації на ринку праці налагодити корегування політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних програм зайнятості, розробка системи заохочень і пільг регіонам з низьким рівнем безробіття серед молоді).
Зрозуміло, що система заходів щодо зниження рівня безробіття молоді не обмежується наведеним, існує багато можливостей для творчого пошуку шляхів виходу зі складної ситуації, що склалася зараз на ринку праці, але у будь-якому разі тільки комплексний підхід до розв’язання проблеми дозволить досягти певних позитивних зрушень у сфері працевлаштування молоді в Україні.

Список використаних джерел.
1. Еникеев М. И. Общая, социальная и юридическая психология/ М. И. Еникеев, О. Л. Кочетков — М.: 2007. — 448с.
2. Закон України Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні від 05.02.1993 № 2998-XII. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/rada/show/2998-12
3. Ковальчук, В. М. Загальна теорія економіки/ В.М. Ковальчук — К.: КНЕУ, 2004. – 309 с.
4. Літинська В. А. Державне регулювання зайнятості населення України / В. А. Літинська // Вісник Донбасу. — 2013. — № 3 (33). — С. 260-263.
5. Мохеша М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Навчальний посібник/ М. Б. Мохеша — К.: Видавництво Європейського університету, 2009. — 188 с.
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась державним замовленням» від 22.08.1996 № 992 — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/992-96
7. Штанська, О. А. Зарубіжний досвід взаємодії державної молодіжної політики та політики зайнятості / О. Штанська [Електронний ресурс]. – Режим дост.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/5/08.pdf
8. Ярошенко, О. М. Проблеми та перспективи правового регулювання зайнятості та праці молоді / О. М. Ярошенко // Вісник Академії правових наук України. — 2014. — № 4. — С. 205-213.

Чабанова Н. В., слухачка Центру післядипломної освіти ДНУ ім. Олеся Гончара.

Також Вам буде цікаво:

Центр зайнятості незаконно використав 70 тис. грн
Чернігівський обласний центр зайнятості має відшкодувати Фонду загальнообов’язкового соціального страхування...

«Задипломоване» непорозуміння нашого часу
З чого починається держава, або Задипломованне непорозуміння нашого часу У наш...

Колапс в центрах зайнятості Києва
Сьогодні мені стало відомо, що київські центри зайнятості населення не...

У ІІ Всеукраїнській відеоконференції «Модернізація освіти для сталого розвитку» візьмуть участь закордонні експерти
До участі в обговоренні долучаться освітяни з усіх регіонів України,...

У розпорядженні Львівської політехніки відтепер є унікальний лазерний сканер
Навчально-науковий інститут геодезії Львівської політехніки нещодавно поповнився новим сучасним лазерним...

       

Ваш відгук

Вам потрібно увійти, щоб залишити відгук.

Отримуйте всі новини сайту на свою поштову скриньку.
Це безкоштовно!
Просто вкажіть свою адресу.

Список спецкореспондентів
Нагадати пароль?

Відео тижня

Важливі матеріали

Киев Київ Одеса Погулянка ДАІ Долина Дтп Екологія та соціальний захист Львів Росія Савенко Н.І. Святошинський район Севастополь Тернопіль Соціальні новини Сталий розвиток Сталий розвиток технологій УБД мвд мвс музика міліція донбас днр ЦПР ЦТДЮГ кку корупція краматорськ позашкільна освіта ато батарейки вода гроші війна навчання україна суд утилізація сталий розвиток економіки сталий розвиток освіти сталий розвиток у світі сталий розвиток суспільства технологии фестиваль

Для показа облака WP-Cumulus необходим Flash Player 9 или выше.

Наші партнери

Автори порталу