під землею…

Рубрика |

05 07 2013, матеріал підготував кореспондент Тарас Богдан

під землею...

Також Вам буде цікаво:

Як вирішують проблему з побутовим сміттям в Європі
Переробка побутових відходів в розвинених країнах  світу вже давно стала високотехнологічним...

Сухоліси
Cухоліси   Ми проживаємо в мальовничому селі під самісіньким лісом. Назва села відповідна: Сухоліси називається. Всезнаюча Вікіпедія каже, що мовляв в нашому лісі немає боліт – сухий ліс. Але трохи попитавши в старих людей, ми почули одну доволі таки цікаву чи то історію, чи то  легенду: колись давним- давно, ще на зорі християнства, коли Сухоліси знаходилися ще по той бік лісу, його жителі являли собою доволі таки цікаву публіку…Взагалі села, які розташовані між лісом та річкою, з давніх-давен користувалися  поганою репутацією, вважалися «нечистими». Ходили чутки, що в такі села засилали прихильників старого дохристиянського культу: волхвів, знахарів, відьом… А ще казали, що засилалися такі особини не на пусті місця, а селилися на територіях близьких їм по духу: біля старих язичницьких капищ. От і про місце розташування Сухоліс такі чутки ходили та й про населення різне балакали: мовляв знаються вони з русалками та водяниками, з лісовиками та мавками. І ліс, і річка під боком же! А ще закляття знають жителі того села! По всій околиці дощі ллють, врожай на пні гине! А над полями сухолян світить ясне сонечко, дозрівають золоті хліби… Так і з`явилася назва – Сухий  ліс. Ось така трохи містична, але доволі таки цікава й поетична оповідка ходе серед старих людей нашого села. Чи правда, чи вигадка – хто  його знає... З часом Сухоліси були перенесені  на протилежну сторону лісу, де знаходяться й по сьогоднішній день. А залишки старого поселення манять до себе  «шукачів скарбів», науковців і нас – юних природодослідників. Адже природа Надросся – це по праву найяскравіша «зелена перлина» нашої України! Пройшовши від сучасних Сухоліс через ліс 4 кілометри, можна потрапити до річки Рось, на її березі й знаходяться залишки старих Сухоліс, а ще стародавнє городища, Змієвий вал, який починається біля круч Дніпра, проходить біля Корсуня, йде на Богуслав, Рокитне, Сухоліси, Білу Церкву, перетинає біля села Фурсів річку Кам'янку й губиться на Сквирщині біля села Почуйки. Ці безцінні історичні пам’ятки і є свідками того, що місця навколо сучасних Сухоліс були заселені з давніх-давен. На превеликий жаль залишки старого городища манять до себе не тільки нас, природодослідників. Останнім часов біля руїн трапляються так звані «чорні археологи». Це пов'язано знову таки з історичними фактами і, звісно, з легендами: В 1240 році хан Батий пограбував і поневолив населення всієї правобережної України, в тому числі і населення Сухоліс. В 1363 р татаро-монголи були вигнані із країни. В 1570 р Сухоліси захопили польські магнати. Неодноразово населення підтримувало повстання проти польських поневолювачів. Під час боротьби українського народу проти польської шляхти  в 1596 р. Северин Наливайко переправлявся через річку Рось і Сухоліси. Він ішов у місто Біла Церква для з'єднання з Матвієм Шаулою та Лободою, щоб спільно виступити проти польських військ пана Жолкевського.( «Северин Наливайко» твір Івана Ле). В 1790р все Білоцерківське староство разом з Сухолісами було подароване польським королем Станіславом Понятовським в спадщинне володіння коронному гетьману Ксаверію Браніцькому. Неподалік від городища є так званий млин графині Браніцької (теж історична пам'ятка!!!). Факти, які ми описали вище обросли легендами: як і годиться, всі вони пов'язані з незліченними скарбами монголо-татарських ханів, козацьких гетьманів, графів Браніцьких…Де правда, де вигадка – невідомо. Наш дідусь, як був малим хлопчаком, в компанії зі своїми друзями постійно те й робили, що шукали козацький скарб. Інколи дійсно щось знаходили...Є така легенда: козаки збудували під рікою Рось підземний лаз. Навіщо? Невідомо. Можливо для того, щоб непомітно для ворога зненацька можна було з'являтися то на одному, то на іншому березі ріки, можливо щоб в випадку небезпеки можна було надійно сховатися: ну хто вас стане шукати під землею та ще й під річкою?! А коли залишали наші місця, козацький скарбничий – старий та мудрий козак-характерник – сховав  в тім лазі козацьку казну. Незліченні скарби були в тій казні: срібна зброя, дорогоцінне каміння, золоті дукати…Склали те добро козаки в човен та й поставили в підземному лазі під рікою і входи-виходи засипали землею та замаскували. А старий козак-скарбничий ще й заговорив тей лаз закляттям: мовляв, дасться зачарована козацька казна лише в руки справжньому козакові – патріоту   своєї неньки-України, який забожиться самою страшною клятвою витратити все добро на благо рідного краю….До сих пір скарби так і лежать під рікою.. Не дочекалися ще вони справжнього козака…. Ще існує багато такого типу легенд та народних оповідок, на які, як метелики на вогнище, злітаються різноманітні «шукачі скарбів». На жаль, приносять вони саму лише шкоду: якщо хтось щось і знаходить то все, звісно, йде їм в кишеню, а не в краєзнавчі музеї. Страждають залишки городища і легендарного Змієвого валу. На нашу радість в цьому році ми не зустріли в цьому дивному куточку ніяких «копачів», але сліди їхнього перебування мало не на кожному кроці. Добираючись до верхівки горба залишків городища, ми раз десять падали в великі ями та маленькі ямки, якими покриті всі підступи до заповітного горба…. Хотілося б сказати таке: ми проживаємо на благословенній, Богом даній землі. Сама природа України – це  безцінний дар. А з таких Городищ, Змієвих валів, стародавніх поселень, історичних фактів та поетичних переказів і складається наше минуле. Давайте його берегти, пам’ятати, охороняти! Адже без минулого не буває майбутнього… P.S.Авторами цієї статті являються мої син та донька. Мабуть саме...

Зелений гай сосни Станкевича вибороли в суді екологи та громадськість Севастополя
У Севастополі частка території біля вулиці Мельника, на якій росте...

Гордість нашої родини(до дня Світлого Свята Перемоги в ВВВ)
Гордість нашої родини(автор: Котовщик Ілона ,12 років) (Присвячується моїм прадідусю та прабабусі: Ільніцькому Антону Платоновичу та Березенко Ганні Іванівні) Якось, зовсім випадково, я забралася до шафи, Що стоїть в кімнаті дальній, під стіною у кутку. На самісінькому споді, на поличці самій крайній Я знайшла старий пакунок у картатому мішку. Відкриваю. Фотокартки, всі старі і пожовтілі, А в торбинці невеличкій ціла купа орденів, І медалів повна жменя… Це ж чиє? Біжу до нені, дідуся і до бабусі, Щоб мені хтось розповів. Баба й дід розповідають про страшенне лихоліття, Як над нашою землею пронеслась колись війна… Їх батьки взялись за зброю, боронили щастя й долю, Молодими хлопчаками захищали рідний край... Ці медалі – це не просто нагороди випадкові! Це пролиті кров і сльози, біль страждання і загрози Всьому людству і….тобі! – І мені? – Перепитала. Вкрай мене це здивувало! – Та мене ж тоді ,бабусю, і на світі не було! – Не було, моя дитино, але в нас одна країна За яку твої прадіди скільки крові пролили! І якби не їхня мужність, волелюбність і могутність Не було б і нас на світі, не сміялись в школі діти, Мирного блакиття неба, красна сонця б не було! Ми повинні памятати, внукам, правнукам казати Про своїх дідів-героїв та їх подвиги святі. Гордість нашої родини і для старця, й для дитини, І для неньки України такі люди як вони! – Я пишатимусь, бабусю, перед ними я схилюся У низенькому поклоні з вдячністю на все життя… Розкажіть іще щось, любі, про моїх прадіда й бабу. Хочу знати, як же потім їхнє склалося життя? – Далі? – Бабця посміхнулась і спитала: –Як там в школі? Всі уроки вчиш ти добре, поважаєш вчителів? – В школі???? Ніби непогано…Вчителів? Ну поважаю… (Але я собі вважаю, що могли б і вчителі більше нас таки жаліти, Двійок зовсім не "тулити", на уроках не "валити", Бо наукою своєю зовсім з світу нас зжили!!!..) Але ж я не про уроки, не про ті шкільні мороки, А про прадідів хотіла досконально все пізнать…. Трохи бабця помовчала, головою похитала І сказала: – Слухай далі як воно собі було: Як війна пішла з країни – залишилися руїни, Голод, холод в кожній хаті і ні світла, ні тепла... Стали разом добрі люди відбудовувать країну, А твої прадід і баба... в школу діток вчить пішли! Хто де міг збирали книги, зошити, папір, чорнило, Щоб навчить дітей наукам, дать в майбутнє світлий путь!... Зрання, вдень і аж до ночі не стуляли вони очі, Зошити перевіряли при світінні каганця... Бачиш скільки фотографій? Як діток було багато!? Всіх навчили дід та баба, вирядили в добру путь! Скільки ж їм листів писали, зі святами їх вітали, Довгих років їм бажали їхні вдячні школярі!!! Так до старості й трудились, і ніколи не лінились Усім серцем прихилившись до своїх любих діток … Слухала уважно бабу і була страшенно рада, Що впізнала за годину із історії родини Скільки всього, що пишатись вистачить на сотню літ: Як живі перед очима стали прадід мій та баба: Прадід – в формі при пагонах і на грудях ордени, Прабабуся молоденька, наче гілочка тоненька, Вірна й віддана солдатка з немовлятком на руках… Потім – вчителі поважні, добрі, щирі і уважні, Що навчали в голод, холод повоєнних малюків… Якось зовсім випадково я забралася до шафи, Що в кімнаті стоїть дальній уже бо-зна стільки літ... І в старім мішку картатім, на самісінькому споді Я знайшла сімейну гордість і відкрився цілий світ!!!!...

Inquiry-Based Work Feed College Curiosity
Inquiry-Based Work Feed College Curiosity Given that the...

       

Ваш відгук

Вам потрібно увійти, щоб залишити відгук.

Отримуйте всі новини сайту на свою поштову скриньку.
Це безкоштовно!
Просто вкажіть свою адресу.

Список спецкореспондентів
Нагадати пароль?

Відео тижня

Важливі матеріали

Киев Київ Одеса Погулянка ДАІ Долина Дтп Екологія та соціальний захист Львів Росія Савенко Н.І. Святошинський район Севастополь Тернопіль Соціальні новини Сталий розвиток Сталий розвиток технологій УБД мвд мвс музика міліція донбас днр ЦПР ЦТДЮГ кку корупція краматорськ позашкільна освіта ато батарейки вода гроші війна навчання україна суд утилізація сталий розвиток економіки сталий розвиток освіти сталий розвиток у світі сталий розвиток суспільства технологии фестиваль

Для показа облака WP-Cumulus необходим Flash Player 9 или выше.

Наші партнери

Автори порталу